Відродження прадавнього народного мистецтва

Вишиванка для українців завжди була чимось більшим, аніж елемент традиційного костюма. Адже які б складні часи не випадали на долю нашого народу, любов до традиційної вишивки не згасла, передавалась із покоління в покоління, як цінний скарб, унікальний код української нації.

16.11.2016 року була проведена екскурсія на виставку із циклу «Свідки історії» для підопічних територіального центру (надання соціальних послуг) управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради відділення денного перебування, яка розмістилася у духовно-культурному центрі ПРП Паісія Величковського.

Екскурсанти ознайомилися із зібранням унікальної колекції стародавніх сорочок, яку зібрала колекціонерка та дослідниця української вишивки Тетяна  Черненко. Дуже цікавою та змістовною була розповідь екскурсовода Козлова Сергія Валерійовича, який наголошував що жінки створювали вишиванки для своїх чоловіків, вкладаючи у виріб свою любов і турботу, адже вірили, що сорочка, вишита на добро та щасливе життя, стане надійним оберегом для свого власника. Особливого значення вишивальниці надавали орнаментиці вишивки жіночих сорочок. Вірили, що саме орнамент має неабиякий вплив на долю людини.

Вишиває Доля Кожному сорочку

То хрестиком, то стіжком щодень по кусочку.

Кожен день свій колір має і свої узори,

То долини, то рівнини, то високі гори.

Коли шиється сорочка, то нетреба нити

Ащо вишито до цього, то треба й носити,

Бо усе то наше,- усі кольори

Йзаберемо їх зсобою в свій час догори.

Нехай буде білий світ до всіх лиш привітним,

Хай життєве полотно буде більше світлим.