Порядок призначення та виплати державних соціальних гарантій біженцям та особам, які потребують додаткового захисту
Біженець - це особа, яка через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.
В Україні достатньо розвинута законодавча база щодо соціально – правового захисту біженців, наша держава не є байдужою до дітей з числа біженців та біженців загалом. Основні питання буття біженців та дітей – біженців регулюються з боку держави. Це регулювання відбувається не лише на теоретичному рівні, але і на практичному, що надає змогу біженцям пристосуватися до життя на території України.
Існують проблеми і законодавчого характеру, вони зумовлені тим, що наявність такої специфічної групи людей, як біженці, у законодавстві України враховано недостатньо. Як правило, вони не виокремлюються в інших, крім Закону України «Про біженців», законодавчих актах. Але, поступово, завдяки великій роз’яснювальній роботі під час оновлення законодавчої бази у справах біженців, ситуація змінюється на краще.
Статус біженця - визнається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань міграції іноземця або особи без громадянства.
Правовий статус біженців в Україні визначається Законом України «Про біженців» та міжнародно-правовими документами, найважливішими з яких є Конвенція ООН про статус біженців 1951 р. та Протокол щодо статусу біженців 1967 p., які були ратифіковані Україною 10 січня 2002 р. Правовий статус цієї категорії іноземців та осіб без громадянства в Україні характеризується такими особливостями:
1. Вони не можуть бути вислані або примусово повернуті до країни, з якої вони прибули та де їхньому життю або свободі загрожує небезпека;
2. Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців;
3. Біженці мають рівні з громадянами України права на:
— пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
— працю;
— підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;
— охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
— відпочинок;
— освіту;
— свободу світогляду і віросповідання;
— направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
— володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
— оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
— звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
— правову допомогу.
Особи, яким надано статус біженця в Україні, мають також рівні з громадянами України права у шлюбних і сімейних відносинах.
Біженці мають право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.
Юридичним документом, що підтверджує надання статусу біженця, є посвідчення біженця, яке видається іноземцеві чи особі без громадянства, які досягли 16-річпого віку на підставі відповідного рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції.
Іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства на території України несуть цивільно-правову, кримінальну та адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Закон України «Про імміграцію» передбачає ще одну специфічну форму відповідальності іноземців та осіб без громадянства — скасування дозволу на імміграцію.
Соціально-правовий захист біженців, які знайшли притулок в Україні, відповідає не лише їхнім інтересам, а й національним інтересам нашої держави.
Набувши статусу «біженця», громадяни та їх діти стикаються з низкою проблемних питань, а саме:
- працевлаштування;
- оформленням документів на дитину, що народжена на в Україні у сім’ї біженців;
- допомога від держави біженцям з дітьми;
- оформлення документів при влаштуванні дитини у дитячий садок чи шкільний заклад та відвідування дитиною – біженця шкільного закладу;
- продовження навчання дитини – біженця на Україні;
- оформлення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми (її умови призначення та розмір);
- навчання дітей біженців у школах – інтернатах санаторного типу в залежності від захворювання;
- отримання біженцями середньої чи вищої освіти;
- отримання пенсії біженцями.
Зараз наша держава готова відповісти на дані запитання та реалізувати їх в повному обсязі. Відповідно до ст.20 Закону України «Про біженців» особа, якій надано статус біженця, має рівне з громадянами України право на працю.
Якщо особа не має статусу біженця, то така особа, згідно ст..8 Закону України «Про зайнятість населення», одержує право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування.
Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, що набула за народженням громадянство того з батьків, якому наданий статус біженця, є громадянином України. На підставі цього органами реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації проживання родини робиться відповідний запис у книзі реєстрації і видається свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена її належність до громадянства України.
Відповідно до ч.2 ст.1 вище зазначеного закону особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну допомогу на рівні з громадянами України, ч.1 ст.3 передбачені наступні види державної допомоги сім’ям з дітьми:
1) допомога в зв’язку з вагітністю та пологами;
2) одноразова допомога при народженні дитини;
3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням;
5) допомога на дітей одиноким матерям.
Призначають і виплачують всі види державної допомоги сім’ям з дітьми органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника, ч.1 ст.5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»).
Механізм виплати біженцям грошової допомоги та пенсії визначила відповідна постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р., яка встановила розмір одноразової грошової допомоги – один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а для дітей – 60% від цієї суми. Згідно з Тимчасовим положенням про умови й порядок оформлення іноземним громадянам дозволів на працевлаштування в Україні, біженці були віднесені до тих категорій іноземців, яким не потрібно мати дозвіл центру зайнятості для влаштування на роботу. Реалізації права біженців на житло мала сприяти постанова Кабміну “Про створення органів міграційної служби в Україні”, п. 2 якої містив доручення протягом 1994–95 рр. створити регіональні пункти тимчасового розміщення біженців.
На території України знаходиться близько 3 тисяч людей зі статусом біженців і серед них — майже тисяча дітей. Усього ж у світі нараховується 22 мільйони біженців. Конвенцію ООН 1951 року підписали 138 держав світу, а у Європі поки не приєдналися до Конвенції тільки Молдова та Україна. Приєднання України до Конвенції ООН про біженців буде офіційним кроком з продовження ряду заходів нашої держави щодо дотримання прав людини, демонстрацією того, що Україна визнає і поважає принципи міжнародного права, буде сприяти мобілізації міжнародної підтримки України.
