У ніч з 25 на 26 квітня сталася одна з найстрашніших трагедій в історії людства загалом і України зокрема, — вибух на Чорнобильській атомній станції.
Жахлива аварія призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення води й навколишнього середовища. На території України утворилася так звана 30-кілометрова «зона відчуження», з якої терміново було переселено людей для врятування їхнього життя.
В «зону відчуження» прибували фахівці, які направлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини. Пізніше цих людей стали називати «ліквідаторами». Вони працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші – їх було приблизно 240 тисяч чоловік. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки - приблизно 600 тисяч чоловік.
26 квітня - є днем пам'яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.
25 квітня у приміщенні бібліотеки-філіалу для дітей № 12 відбулася зустріч учасника ліквідації аварії на ЧАЕС – Анатолія Олександровича Івко з учнями 7-го класу Полтавської ЗОШ І-ІІІ ст. № 20 імені Бориса Серги та підопічними територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ленінського району.
Анатолій Олександрович того далекого 86-го був мобілізований на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.
Майже три десятиліття минуло з того часу, та в його пам’яті не стерлися картини побаченого і пережитого в 30-кілометровій зоні відчуження. Що найбільше вразило? Те, що зовні все було звичайним : невидимий ворог – атом – не має ні кольору, ні запаху і навіть повітря здається чистим. А побачене безпосередньо в Чорнобилі та Прип’яті просто шокувало, нагадуючи кінохроніку війни: покинуті будинки із забитими дошками вікнами; оббиті целофаном колодязі з не придатною для пиття водою; поля з чудовим урожаєм , який ніхто і ніколи не збере. А ще тисячі автомобілів і техніки різного призначення, яке доводилося закопувати в землю, підготовка цементного розчину для залиття саркофага, щоденна дезактивація доріг і транспорту.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих у цій боротьбі. Ми закликаємо зберігати пам'ять Чорнобиля і шанувати мужність тих співвітчизників, хто живе сьогодні з нами. Нам треба розробити і вживати всілякі заходи з метою уникнення повторення такої страшної катастрофи.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих у цій боротьбі. Ми закликаємо зберігати пам'ять Чорнобиля і шанувати мужність тих співвітчизників, хто живе сьогодні з нами. Нам треба розробити і вживати всілякі заходи з метою уникнення повторення такої страшної катастрофи.
