З метою гідного вшанування мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку воїнів-інтернаціоналістів, призваних до лав Радянської Армії з України, 15 лютого на державному рівні урочисто відзначатимуть 25-у річницю виведення радянських військ з Афганістану.
Війна в Афганістані — збройний конфлікт, у якому брали учать урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів. Розпочалась у грудні 1979 році нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна і його оточення та введенням у країну «обмеженого контингенту» Радянської Армії. Війна за офіційними радянськими даними тривала до виводу основної маси радянських військ 15 лютого 1989 року. В результаті цієї війни загинуло (за міжнародними даними, прийнятими також і СРСР) близько 1,5 мільйонів або 10% з числа тодішнього населення країни. Радянські втрати, за офіційними даними СРСР, становили близько 15 тисяч військовослужбовців.
Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців. З них 2 378 загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців, з них 4 687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.

13 лютого у приміщенні бібліотеки філіалу для дітей № 12 відбулася тематична зустріч голови Спілки ветеранів Афганістану Ленінського району – Святецького Вячеслава Васильовича та учасника бойових дій – Струкова Віталія Васильович з учнями 7-х класів Полтавської ЗОШ І-ІІІ ст. № 20 імені Бориса Серги.
Почесні гості цікаво та змістовно розповіли школярам про військову службу під кулеметними обстрілами в тих далеких краях Афганістану. Учні з величезним захопленням слухали розповідь воїнів-інтернаціоналістів, яка виявилась напрочуд емоційною, сповненою болючих спогадів та цікавих фактів.
Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати… Це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це – застереження на майбутнє.